Пане Посол, дякуємо Вам за те, що прийшли та взяли участь у нашому інтерв’ю. Стосовно ситуації, яка склалася, розкажіть, будь ласка, коротко щодо подій, які відбувалися у Вашій державі нашим читачам. Яка Ваша думка щодо позиції Ірану стосовно ситуації в Україні?

Перш за все, необхідно зазначити, що я як Посол не маю права давати оцінку позиції Ірану стосовно ситуації, що складалась. Це мають робити уряд та народ Ірану.

Ми добре розуміємо всі елементи, які впливають на визначення своєї позиції дружнім нам Іраном. Чесно кажучи, ми декілька разів намагалися запитати у наших іранських колег щодо оцінки ситуації в Україні. Однак те, що оприлюднювали офіційні особи, нам було незрозумілим. Ми хотіли б отримати чітку і зрозумілу відповідь, щоб донести позицію Ірану до нашої столиці.

У будь-якому разі ми будемо поважати позицію Ірану. Але нам хотілося б, щоб у своєму підході до подій в Україні, він виходив із довгострокової перспективи. І щоб цілі цієї країни щодо нас були стратегічними, а не тактичними.

Ми переконані, що небезпека від вторгнення Росії на українську територію може повторитися і щодо інших країн.

Ви знаєте, що система міжнародної безпеки містить багато недоліків. Те що сталося зараз в Україні, а до цього в Афганістані, Грузії, Сербії та Іраку свідчить про те, що ця система є недосконалою.

Враховуючи все сказане, міжнародній спільноті не вдалося відвернути грубе порушення суверенітету. А що стосується України у зв’язку з вищесказаним, тут є певна відмінність. Те, що сталося в Афганістані, Сербії та Іраку, це була окупація, де військовим діям передували багатосторонні консультації. Щодо Грузії, то тут всім відомо, як виникли умови війти у Південній Осетії. А щодо України, тут варто сказати, що вона піддалася нападу світової супердержави, яка пішла на грубе порушення міжнародного права не маючи ніяких переконливих аргументів. Росія виправдовувала свої дії неправдивими та непереконливими приводами, які не відповідають дійсності.

Президент Росії Путін стверджував, що збройні сили цієї держави не входили на територію України та не блокували військові частини. В той час, коли Крим в Україні заповнили люди, одягнені у військову зелену форму (так звані «зелені чоловічки») озброєні російською зброєю. Нам відомо, що ці військові мають відношення до Росії, і ці військові кроки, які вони навіть не готові визнати, ми вважаємо боягузливими. Вони не кажуть правду та спотворюють дійсність.

В Іраку, Афганістані, Грузії та Сербії усім було відомо, хто з ким воював. А в Україні це не так. І це є показником боягузливості противника.

Не варто забувати, що 20 років тому Україна була третьою державою у світі за обсягами ядерної зброї, від якої вона відмовилася. Не забуваймо й про те, що Росія тоді входила у групу держав, які гарантували безпеку України. Наше питання у тому, що сталося із гарантіями безпеки при роззброєнні? І яке значення вони мають зараз? Дії Росії, які ми спостерігаємо, це вже другий удар по міжнародній безпеці.

 Ви вважаєте відсторонення Януковича революцією. Але у світі вважають, що цьому сприяли інвестовані Америкою та Заходом мільярди доларів. Яка Ваша думка з цього приводу?

Варто сказати, український народ впевнений,  що Янукович сам створив підґрунтя для свого відсторонення, порушивши умови угоди з опозицією. Замість того, щоб виконувати угоду та двосторонні домовленості, він втік до Росії і, відповідно, був усунутий від влади.

Під час інтерв’ю та конференцій ми порівнювали з журналістами інших ЗМІ революцію в Україні з Ісламською революцією в Ірані. І були відзначені спільні моменти. В ході обох революцій тогочасні правителі не надавали значення словам та закликам народу та не звертали уваги на його вимоги. Замість того, щоб розпочати діалог з народом, вони дали вказівку стріляти в нього. В результаті, відчувши небезпеку, вони втекли за кордон.

Усім відомо що Україна, як і Іран, стала полем битви між країнами, які переслідують власні інтереси. Америка та Росія зробили полем битви за свої інтереси Іран, а зараз так само використовують Україну. Моє питання ось в чому: чи є якісь докази того, що українські протестувальники отримували гроші з Америки або Заходу? Це не так. Тому що неможливо здійснити революцію лише надавши гроші. Декілька мільйонів протестувальників, які вийшли в перші дні революції на Майдан Незалежності ніколи б не зібралися разом лише за гроші.

Ніхто ніколи не підставить себе під кулі лише за гроші.

Не варто забувати, що єдиною країною, яка втручалася у внутрішні справи України під час революції та до неї, була Росія. Захід та США заявили  про необхідність переговорів між сторонами. Росія, навпаки, підштовхувала колишню владу до використання сили проти протестувальників. Вона не була за мир і зараз не за нього.

Ми хочемо, щоб інші країни краще розібралися в ситуації, що склалася між Україною та Росією. Ситуація, яку створила Росія в Україні схожа на ту, яку 35 років тому створила Америка в Ірані, з тою різницею, що Росія має спільний кордон з Україною, а в Ірану з США спільних кордонів немає.

Таким чином, Україна по відношенню до Ірану має гірше положення у боротьбі з супердержавою.

 Ви порівняли революцію в Ірані з революцією в Україні. Але це порівняння є невірним. Революція в Ірані проходила тих умовах, що більшість людей хотіла революції та прагнула припинення шахського режиму, тоді як пан Янукович на попередніх виборах був обраний голосами більш ніж 50% виборців і до сих пір має прихильників серед народу. Складність ситуації, що склалася та триває в Україні, полягає і в тому, що існує чимало  прихильників Януковича.

Ми можемо порівняти слона та муху, дерево та травинку, слона та дерево. Це порівняння є можливим, тому що всі вони живі істоти. Революції в Україні та Ірані містять схожість на високому рівні, а на нижчих рівнях – відрізняються, так само як відрізняються  дві людини. Саме тому порівняння цих революцій є логічним.

Але і з Вами я погоджуюсь, адже Іран має свою унікальну історію, Україна – свою.

 Я мав на увазі, що різниця  між цими революціями у підтримці народу, а не в природі революції.

Так, тоді Вашою країною правив шах, а шах не обирається народом, в той час, як президенти нашої країни обираються народним голосуванням та мають і прихильників, і противників.

Пан Янукович виграв на виборах чотири роки тому. Але чи зміг він зберегти довіру своїх прихильників та виконати свої обіцянки? Чи давав він відповіді на вимоги народу?  Соцопитування щодо Януковича за часів його правління показували, що його підтримка значно зменшилася. Причина цьому – невиконання обіцянок та вимог народу.

У часи Януковича корупція була необмеженою. Розкрадання, формування мафіозних зв’язків у ті часи досягли свого піку. 30% державного бюджету Янукович розкрадав для себе та своїх прибічників. Крім того, в той час до здійснення керівництва державою залучалися члени кримінальних угрупувань, фактично мафії, які були присутніми в усіх областях країни. Зібрані ними з підприємств, компаній та фірм кошти вносили на рахунки представників вищого ешелону режиму Януковича.

Саме Янукович відповідальний за вказівку стріляти по протестувальникам. Коли Янукович прийшов до влади у 2010 р., було скасовано дію Конституції 2004 р. та здійснено повернення до попередньої Конституції. Разом з тим, в останні дні правління Януковича він підписав угоду з опозицією про зміну Конституції та відновлення Конституції 2004 р. (Конституція 2004 р. надавала парламенту більше повноважень та уповноважувала його, а не Президента, формувати уряд країни). Було вирішено, що коли парламент затвердить Конституцію 2004 р., Президент має його підписати протягом 48 годин.

Вам відомо, що більшість у парламенті складали однопартійці Януковича. При цьому Конституція 2004 р. була відновлена конституційною більшістю (2/3) голосів. Але Янукович ухилився від підписання та втік з країни.

Може спасти на думку, що причиною втечі Януковича було те, що він відчув небезпеку з боку екстремістів опозиційного фронту, а не небажання підписувати повернення до Конституції 2004 р. Звичайно, краще було б спитати про причини втечі у самого Януковича. І Янукович давав прес-конференцію в Росії, де причини своєї втечі назвав такі, як і Ви. Але перед переговорами з опозицією Янукович мав коротку зустріч з одним із представників так званих «екстремістів», і це не несло для нього ніякої загрози.

Я переконаний, що усі лідери недемократичних режимів є боягузами.

Чи Вам відомо, що у 2004 р., коли Янукович прийшов для зустрічі з народом під час виборів, один із місцевих студентів кинув у нього куряче яйце, Янукович побачивши пляму від яйця у себе на грудях упав, бо уявив що в нього стріляли. До сьогодні на Януковича не здійснювалися напади. Його друзі і досі знаходяться у парламенті. І ніхто й діла до них не має. Ми вважаємо, що цей парламент, що був обраний 2 роки тому, є легітимним і виконує свої обов’язки.

 Наскільки Ви оцінювали реакцію Росії щодо Криму? Якою буде реакція української влади на відокремлення Криму від України.

Я хочу вказати у цьому зв’язку на декілька моментів. Перше, в Україні упевнені, що кримський референдум є незаконним. Український уряд упевнений, що татари (мусульмани), які складають значну частку населення Криму та підтримують центральну владу в Україні, не візьмуть участь у цьому референдумі. Вони також написали звернення до Голови Організації Ісламського  Співробітництва з проханням допомогти їм (татарам) в умовах кризи у Криму.

Центральна влада в Україні переконана, що Крим був, є і буде невід’ємною частиною території України. Це є нашою чіткою позицією у політичній сфері.

Ми упевнені, інші упевнені, що незалежність Криму визнає дуже мало країн.

Другий  момент, програмою нової української влади є стабілізація ситуації у південно-східних областях України. Вам, напевно, відомо, що там відбулися декілька протестів із застосуванням сили і частина мітингувальників-прихильників приєднання до Росії  вимагала  проведення референдумів, таких як у Криму, від’єднання від України та приєднання до Росії. Сьогодні усім стало зрозуміло, що мітинги у східних областях відбувалися за сприяння Росії.

Обласні центри цих областей розташовані на незначній відстані від 35 до 50 км від кордону з Росією. У нас немає поки що можливості, щоб відвернути на кордонах всі спроби Росії впливати на ситуацію всередині нашої країни.

У місті Донецьк на Сході країни на мітинг вийшли 6 тисяч людей, які прийшли до будівлі обласної адміністрації та заблокували її. Серед цих мітингувальників було 2 тисячі росіян, які прибули туди російськими автобусами із прикордонних міст РФ.

Служба Безпеки України теж впіймала на території України російських шпигунів з громадянством РФ, які мали при собі різну зброю.

Так що можна сказати, що Путіну не вдалося  реалізувати використання російських збройних сил на території України.

Третій момент, переговори України та ЄС щодо укладання угоди про асоціацію. Україна опинилася між двома великими світовими силами. Зі Сходу – Митний Союз, із Заходу – ЄС. Однак, хочу привернути Вашу увагу та увагу читачів до того, що у законодавстві України передбачена проєвропейська орієнтація. Напевно запитаєте, чому? Відповідь полягає у тому, що перед українським суспільством та народом є два шляхи розвитку, кожен з яких має свою форму та своєрідний рівень. З одного боку – Росія, з іншого – ЄС. Ми всі знаємо, що Росія не є заможною країною. Крім того, корупція там на значному рівні, а народ не має достатнього рівня безпеки. Тому більшість українців віддають перевагу європейським стандартам життя.

Я розумію, чому іранський народ не має інтересу до Америки. Разом з тим, зверніть увагу на кількість іранців, які мігрували до Америки та Росії. Кількість іранських іммігрантів в Америці набагато більша, ніж в Росії. Причина цьому теж стандарти життя в Америці.

Польща є європейською країною. Річний валовий внутрішній продукт цієї країни складає приблизно 50% річного валового внутрішнього продукту усієї Росії. Річний дохід Нідерландів десь приблизно рівний річному доходу Росії. Крім того, Росія не має коштів для інвестицій нових та сучасних технологій. Тому українці орієнтовані на Євросоюз.

 Яким Ви бачите майбутнє своєї країни? Чи визнаєте Ви врешті-решт відокремлення Криму від України? Чи будете воювати для його повернення?

Для початку маю сказати, що українська влада докладала та докладатиме усіх зусиль для уникнення убивства людей. У Криму є велика кількість українських військових і вони були заблоковані Російськими збройними силами. Не дивлячись на це нашим підрозділам  дали вказівку не використовувати зброю.

У будь-якому разі ми враховуємо загрозу здійснення Росією окупаційних кроків у східних областях країни. Зараз у прикордонних регіонах поряд з Україною розміщено близько 200 тисяч російських військових, 550 танків, 200 винищувачів, 140 військових гелікоптерів та більше 2 тисяч бронетранспортерів.

Крім того, до сьогодні Росія відмовлялася від будь-яких переговорів з українською владою. Україна знаходиться у стані бойової готовності і ми готові воювати та захищати свою Батьківщину.

 На Вашу думку, все ще існує можливість для мирного вирішення ситуації?

Так, для цього є і можливості і причини. Однією з причин є відвернення кровопролиття. Другою – необхідність вжиття заходів для збереження існуючої системи міжнародної безпеки.

Кроки Росії змінюють всі основи системи міжнародної безпеки. І не в кращий, а в гірший бік. Росія підтримує націю, яка становить меншість в іншій країні. Чи це логічна поведінка?

Наприклад, чи може Америка здійснювати збройний напад на Сирію через прохання місцевих жителів допомогти у боротьбі проти алавітів? У такому випадку, принципи поваги до територіальної цілісності та непорушності кордонів залишаються проігнорованими.

У Чехії почали обговорювати питання чи потрібно уникати в’їзду російських туристів. Чехи бояться, що у разі нанесення шкоди росіянинові виникнуть підстави для військового вторгнення Росії у цю країну. Вони пам’ятають, як у минулому Чехословаччина була окупована Росією.

У будь-якому разі, система міжнародної безпеки має бути реформована, враховуючи події, що стаються в усіх куточках світу. І це реформування не повинно просто призвести до руйнування існуючої системи.

 Україна з енергетичної точки зору, зокрема щодо газу, сильно прив’язана до Росії. Враховуючи те, що сталося в Криму, яка Ваша думка щодо подальших відносин з Росією.

В енергетичному секторі Україна частково прив’язана до Росії. І частково може опиратися на потужності своїх енергоносіїв. У нас достатньо газу для забезпечення власних потреб. До сьогодні нам вдалося на 50% зменшити імпорт російського газу. У будь-якому разі будь-які дії у цій сфері матимуть наслідки та зашкодять обом сторонам.

Україна найбільший споживач російського газу. Україна потребує російського газу, а Росія, як його постачальник, потребує України як споживача значної кількості газу.

З технологічної точки зору, у випадку припинення поставок газу до України, Росія не може перекрити труби, тому що тоді їй необхідно знайти, куди в інше місце транспортувати газ, який вивільнився.

Не забуваймо, що велика частина російського газу Європи потрапляє через Україну. Тому ми очікуємо від європейських країн, що вони зменшать кількість імпорту російського газу до своїх країн.

 На Вашу думку, Росія та Європа дійдуть згоди щодо України? Чи Україна вдасться до військового варіанту дій проти Росії для забезпечення своєї територіальної цілісності?

В одному фільмі звучала цікава фраза. Якщо велика країна захоче окупувати маленьку країну, у маленької країни немає жодних шансів. Але якщо цю маленьку країну захочуть зайняти дві великі країни, то в неї є один шанс на спасіння, адже вони сперечатимуться між собою.

Зараз в Україні з одного боку Росія, а з іншого – Захід, переслідують власні інтереси. І як дивляться на цю ситуацію прості українські люди? Ми обираємо тих, чиї інтереси збігається з нашими.

Шкода, що інтереси Росії не збігаються з інтересами українського народу. Путін намагається відновити СРСР, і на його погляд, існування цієї імперії неможливе без України.

Зараз мало хто сумнівається у тому, що Путін готував цей план ще декілька років тому. Але він зробив велику помилку. І вона полягала у тому, що він не врахував почуття народу та військових України.

США для України – сила, яка може допомогти у боротьбі проти Росії. У нас немає іншого виходу.

У недалекій перспективі, без сумніву, Росія поширить свою владу на територію Криму. І ми не можемо відкидати можливість існування домовленостей між Росією та Заходом щодо України, досягнутих без нашої країни. Але ми не приймемо жодну таку домовленість.

 Якщо Захід все ж прийме від’єднання Криму від України, чи прийме Україна домовленість між Заходом та Росією?

Україна цього не прийме. І можливо це стане причиною війни. Але я не вірю, що Захід погодиться на таке рішення. Тому що таке визнання стане загрозою безпеці всієї Європи. Подивіться на Осетію, Абхазію та Косово. Країн, які їх визнали, дуже мало.

Україна не визнала незалежність Косово, хоча його визнали США та Європа. Тому що знала, що це становитиме небезпеку для України.

 Дякуємо Вам за участь у цьому інтерв’ю.

Я теж вдячний за те, що вислухали мої довгі відповіді.

 

(Сейд Мохаммад Джаваді, Джаліль Хосейні Дженат)

Jomhourie Eslami,